трудити

трудити
труджу́, тру́диш, недок., розм.
1) перех. Дуже стомлювати тривалою роботою, ходінням і т. ін.; натруджувати. || Напружуючи, стомлювати (очі). || у сполуч. з займ. себе. Перевтомлюватися працею.
2) перех., рідко. Завдавати кому-небудь турботи, клопоту, примушуючи щось зробити, виконати тощо. || Втомлювати. || перен. Турбувати.
3) перех. і неперех., діал. Викликати неприємні відчуття, спричиняти біль. || безос.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Нужно решить контрольную?

Смотреть что такое "трудити" в других словарях:

  • трудити — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • мьзда — МЬЗД|А (429), Ы с. 1.Плата: имь же и сребрьники да˫ати. и мьздами исправити ѥже воиньствовати. (βενεφικίοις) КЕ XII, 23а; да мыють же (с) •в҃• м(с)цьмь. без мьзды баньны˫а. УСт ХII/ХIII, 243; да не ѹснеть мъзда наимни(к) твоего ѹ тебе до заѹтрь˫а …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • нетьлѣньныи — (111) пр. 1.Не подверженный тлению: бра(т)˫а же изнесше тѣло ѥго положиша ч(с)тно в печерѣ. ѥже за многа лѣта пребы(с) цѣло и нетлѣнно. ПКП 1406, 154а; | образн.: б҃ъ гл҃а ѥмѹ [Христу] ˫ако въдахъ тебе и твоимъ трѧпезѹ нетлѣньнѹ. (ἄφϑαρτον) КР… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • затрудити — у/дить, док., розм. 1) Почати трудити, боляче стискувати. 2) безос., у чому, в що. Про виникнення болю в чому небудь …   Український тлумачний словник

  • труджений — а, е, розм. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до трудити 1); натруджений (у 1 знач.). 2) у знач. прикм. Здобутий працею; трудовий. Труджені гроші. || Сповнений праці …   Український тлумачний словник

  • витрудити — дієслово доконаного виду діал …   Орфографічний словник української мови


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»